Продовження. Попередні статті див. нижче. „ЗРОЗУМІЙ МЕНЕ” . Учасники кожної пари розподіляють ролі: один – представник служби „Гаряча лінія”, другий - той, хто телефонує до служби. Як правило, це якийсь літературний персонаж. Представник „гарячої лінії”, має не просто вислухати свого підопічного, а й активно включитися в пошуки розв’язання проблеми.
„ХОРОВОД”. 4 – 5 учнів утворюють внутрішнє коло (статичне). У кожного з них табличка з якимсь літературним поняттям. Учні стоять спиною одне до одного. Інші 4 – 5 учнів у зовнішньому колі розказують про ті чи інші літературні поняття, рухаючись по колу. Проходячи повне коло, учень розкриває всі поняття.
Гра „КУБУВАННЯ” Кубування» – це приклад ігрової методики, а також один з методів навчання, що полегшують всебічний розгляд теми. На кожному боці куба написано: - „спишіть”, „порівняйте”, „наведіть приклад”, „проаналізуйте”, „знайдіть застосування”, „визначте своє ставлення до персонажа”; - „опишіть це”, „порівняйте це”, „встановіть асоціації. Про що це змушує вас замислитись? Що спадає вам на думку в зв’язку з цим?”; „проаналізуйте” це (побудова і т. д.); „знайдіть застосування цьому Як саме можна це застосовувати”; „Запропонуйте аргументи „за” і „проти” цього. Це добре чи погано”. Кидаючи куб, кожна команда отримує завдання. Правила гри: Кубик на гранях має афоризми чи прислів'я про
книгу; учень, який підкинув кубик, отримує завдання скласти міні-роздум згідно обраного афоризму; потім всі учасники групи обговорюють отримані роздуми, погоджуючись із висновками чи ні. 1) Книга — це співрозмовник, що не улещує тобі, і друг, що не спокушає тебе, і товариш, що тобі не наскучить. (Ібн Сіна.) 2) Я не знаю більш доброго сусіди, більш справедливого друга, більш покірного супутника, більш слухняного вчителя, більш обдарованого товариша, ніж книга. (Навої.) 3) Гарна книга — це подарунок, заповіданий автором людському родові(Аристотель.) 4) Яке пуття в книзі тому, хто не має власного розуму? Хіба дзеркало допоможе сліпому? (Індійське прислів 'я.) 5) Все життя людства послідовно осідало в книжці: племена, люди, держави зникали, а книги залишалися. (О.Герцен.) Книги—кораблі думки, що подорожують по хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління (Ф.Бекон.)
„ВПІЗНАЙ КНИГУ”. Технологія її проведення: групи впізнають, кому належать речі літературних персонажів.
«РОЗМІСТИ ПО МІСЦЯХ». Технологія відповідна попередній вправі „ВПІЗНАЙ КНИГУ”. Сказати, що після шторму були вимиті скрині, в
яких зберігалися речі персонажів, різних літературних творів. Впізнати, кому належать речі літературних персонажів і розмістити їх у відповідні скрині. У 5 класі можна використати сюжет з казковими персонажами, які перемішали сторінки різних книжок. Допомогти знайти відповідність і упорядкувати книги.
„АКВАРІУМ”. Кілька учнів обговорюють якусь проблему в групі. Всі інші спостерігають за тим, як відбувається обговорення. Мета – вдосконалення вміння дискутувати й. Проводиться на етапі, коли учні мають певні навички групової гри. Дуже корисно також застосовувати з метою навчити вихованців оцінювати роботу своїх товаришів— це дозволить їм набагато краще зрозуміти, яких помилок вони припускаються й удоскона¬лити свої навички ведення дискусії. Перш ніж застосувати перший раз техніку «Акваріум», важливо попередити дітей про урок, визначити тему дискусії, чітко описати обов'язок учасників дискусії і тих, хто спостерігає за нею, обговорити критерії оцінювання Мета застосування: • Розвиток навичок оцінювання дискусії. • Розвиток навичок ведення дискусії відповідно до встановлених правил, аргументації своєї думки. • Оцінювання знань з теми дискусії й умінь використовувати їх відповідно до обставин дискусії.
Кількість учнів: група від 8 до 30 учнів. Час: власне дискусія — до 30 хвилин. Аналіз дискусії, повідомлення оцінок — 15—20 хвилин. Ресурси: Аудиторія і меблі мають давати змогу розсадити учнів двома колами. Аркуші оцінювання (вибирається форма, яка найбільше відповідає меті оцінювання). Алгоритм застосування: а) групу учнів розділити на дві частини: учасники дискусії і спостерігачі. Бажано, щоб за кожним учасником був закришений один спостерігач; б) учасники дискусії утворять внутрішнє коло, спостерігачі мають розташуватися в зовнішньому колі так, щоб добре бачити учасника, поведінку і знання якого їм слід оцінювати; в) учасники дискусії протягом визначеного заздалегідь часу обговорюють встановлену тему. Спостерігачі, що розташувалися в зовнішньому колі, мають утримуватися від втручань у дискусію, найкраще, якщо вони будуть зберігати мовчання; г) після закінчення дискусії спостерігачі висловлюють свою думку і коментарі з приводу дискусії, що відбувалася. Варіанти застосування: 1. Після закінчення першої частини дискусії учні міняються ролями і місцями в колах. Дискусія триває і нові спостерігачі оцінюють знання і поведінку своїх колег. Заключний етап — оцінювання.
2. Під час виконання етапу «г» спостерігачі сідають у внутрішнє коло, а їхні оцінювані колеги розташовуються в зовнішньому і вислуховують коментарі/оцінки мовчки, утримуючись від пояснень своїх слів і дій. 3. Учні, які брали участь у дискусії, оцінюють коментар спостерігача, використовуючи для цього спеціальні інструменти, описані вище.
„КОЛО ІДЕЙ”. Учні вирішують гострі питання, складають перелік ідей. До обговорення залучаються всі.
„АЖУРНА ПИЛКА”. Використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу працювати учням разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ця вправа може замінити лекції.
„ПЛАСТ”. Учні складають відповідь на поставлене запитання за поданим початком. 1. Я думаю... 2. Тому що... 3. Наприклад... 4. Отже... „ТИ - МЕНІ, Я - ТОБІ”. Учні в парі обмінюються питаннями на задану тему.
„ДІАЛОГ АВТОРА З ПЕРСОНАЖЕМ”. Учні працюють у парі. Один із учнів – автор, інший – персонаж. Йдеться про інших персонажів книги.
«ЗАПИТАЙ У ГЕРОЯ» Учні задають питання літературному герою. „ЛАНЦЮЖОК”. Учні по черзі характеризують якогось літературного героя. Кожен промовляє одне речення.
„ЛІТЕРАТУРНИЙ ТУРНІР”. Учень викликає до себе іншого учня, називаючи по імені, ставить якесь запитання за літературним твором. Якщо відповідь правильна, то викликається інший учень і запитання задається йому.
„РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЙ ЗА РОЛЯМИ”.Учні розігрують у ролях визначену ситуацію. Мета – набути досвід шляхом гри, допомогти навчатися через досвід та почуття.
„ЗАСІДАННЯ ПРЕС-КЛУБУ”. Завчасно оголошується тема уроку, творчій групі учнів пропонуються різні завдання: взяти на себе виконання ролей письменника, його сучасників, літературного критика, читачів та обов’язки експерта. Варто подбати і про зовнішні зміни в класі: парти розташовуються літерою „П”. Роль ведучого виконує вчитель. За девіз клубу може слугувати вислів французького філософа Вольтера: „Ваша думка глибоко мені ворожа, але за ваше право її висловити я готовий пожертвувати своїм життям”. П Р А В И Л А ведення засідання прес-клубу: - висловлювати різні, але протилежні, часом зовсім дивні думки з проблеми, що обговорюється; - можна сперечатися, не погоджуватися із загальноприйнятим баченням; - критично ставитися до себе. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: - висловлюватись образливо до будь- кого; - під час обговорення переходити на особистість опонента; - переривати співрозмовника; - за відсутністю аргументації спрямовувати розмову в інший бік; - використовувати образливі перебільшення. „ФОКУСУЮЧІ ЗАПИТАННЯ” – постановка запитань, на які потрібно відповісти після читання або прослуховування. Слід зробити прогноз і виявити, які були підстави для цього прогнозу. „ГРОНО”. Учні використовують список понять Мозкової атаки з даної теми, а потім застосовують метод „Гроно” для встановлення зв’язків. Наприклад дібрати риси характеру Айвенго, що свідчать про його лицарство. АЙВЕНГО Патріотизм Відданість королю Відданість обов’язку Вірність слову Вірність дружбі Хоробрість Сміливість Шляхетність Обережність Передбачливість Повага до людей Великодушність Жертовність Людяність Вміння кохати На дошці, або на окремих аркушах паперу, записані риси характеру, учні повинні роз приділити їх між героями. „АСОЦІАТИВНИЙ КУЩ”. Учні використовують Мозкову атаку для вста-новлення асоціативних зв’язків.(Побудова схеми). ВІЛЬНЕ ПИСЬМО Створити «вільне письмо на задану тему» Учні впродовж 3-5 хвилин записують свої думки, не відриваючи ручки від аркушу паперу. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції. «РОЗПОВІДАЮТЬ ОЧЕВИДЦІ». Розповідь від імені одного з героїв, учасників подій, описаних в творі МЕТОД „ПОЗНАЧКИ” (ПОМІЧ). Після того, як відбулася Мозкова атака учнів за темою уроку, вони відмічають у тексті ті частини, які підтверджують те, що вони вже знали (+), або ті, які суперечать їхнім думкам (-); а також ті, що містять неочікувані ідеї (v), і ті, щодо яких в учнів виникли запитання (?). Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу 1. Прес-конференція з улюбленими літературними героями. Учні, які отримали випереджальне ДЗ підготуватися до ролі літературного персонажа займають місця для гостей. Слід вибрати групу аналітиків, яка буде оцінювати підготовку до прес-конференції як героїв, яких запросили, так і редакції. Решту учнів слід об'єднати в команди (редакції), розподілити ролі журналістів, редактора, дизайнера, художника. Кожна редакція обирає назву своєму журналу чи газеті (наприклад, «Літературне коло», «Світ пригод», «Академія» тощо). План проведення прес-конференції. 1. Літературні персонажі представляються, розповідаючи свою історію. 2. Журналісти, уважно слухаючи, складають запитання, відповіді на які могли б зацікавити читачів. 3. Герої творів відповідають на запитання. Після отримання інформації і відповідей на питання журналісти повертаються до редакцій, у яких створюють макет сторінки своєї газети чи журналу з матеріалом про літературну прес-конференцію. Підсумком стає презентація сторінки з матеріалом прес-конференції. Описані прийоми інтерактивного навчання засвідчили свою ефективність на практиці. Вони розвивають творчі здібності учнів, сприяють індивідуальному самовиявленню, прищеплюють уміння самостійно орієнтуватись у життєвих явищах.Чи не найважливішим завданням учителя літератури є розвиток творчого і логічного мислення школярів, бо лише особистість, яка має навички такого мислення,
може швидко зорієнтуватися у різних ситуаціях сучасного мінливого життя. Видатний педагог В. О. Сухомлинський зазначав, що мислення дитини починається зі здивування. Воно активізує її пізнавальні можливості, інтерес до факту, явища, що вивчається. Та як викликати це здивування, які технології, прийоми слід застосовувати? Багато нових тем починається з ознайомлення з життєвим та творчим шляхом письменника. Нерідко, вивчаючи його біографію, вчитель рекомендує скласти хронологічну таблицю, але такий вид роботи часто буває досить нудним і не сприяє пробудженню зацікавленості учнів до теми. Тому в даному разі краще розповісти про незвичайні, яскраві епізоди з життя письменника. Під час вивчення у 8 класі трагедії Шекспіра "Ромео і Джульєтта" передбачено ознайомлення школярів із відомостями про автора. Це не означає, що слід обов'язково переповідати його біографію. Почати можна з того, що про Шекспіра-драматурга написано багато, але мало хто знає, що він був ще й прекрасним актором. У своїх п'єсах часто грав королів. Такі ролі ніколи не доручали другорядним акторам. Якось під. час вистави королева Єлизавета, щоб порушити хід дійства, навмисно кинула на сцену рукавичку, яку, за етикетом, неодмінно треба було швидко підняти і повернути її величності. Але ж не личило "королю" (хоч і несправжньому) це робити. Шекспір, а саме він грав роль короля, не розгубився, а звернувся до "придворного" актора, який на той час грав у епізоді, зі словами: "Іди і підніми сестри моєї рукавичку!" Казали, що Єлизавета не образилася на Шекспіра за те, що він назвав її сестрою. Отже, такий епізод переконує учнів у тому, що драматург — не лише талановитий митець, а й розумна і винахідлива людина, неординарна особистість, а це й викликає природну цікавість восьмикласників. Принагідно доцільно наголосити на якихось вражаючих рисах письменника, підкріпивши їх фактами з його життя. Так, у 10 класі, під час вивчення повісті "Гобсек", учителю не слід залишати поза увагою той факт, що її автор тривалий час жив і творив в Україні (на Житомирщині, в Бердичеві). Можна використати фотознімки будинку, де мешкав письменник, та собору, в якому вінчався. Цікавим для учнів буде й така інформація: батько Бальзака не був родовитим, мав зовсім не дворянське прізвище — Бальса. Усе життя письменник відчував потребу доводити свою рівність з аристократами, мабуть, тому й змінив батьківське прізвище на де Бальзак, любив прикрашати себе величезними діамантами (хоч і штучними) і поводитись манірно, а часто й примхливо. Відомо, що цей великий письменник і не менш великий знавець кулінарії надто вже вередував. Якось у паризькому ресторані він зажадав екзотичних страв. Офіціант терпляче вислуховував його зауваження, та коли Бальзак з неприхованою іронією вп'яте запитав: "Отже, у
вашому гидкому ресторані нема навіть дикої качки?" — той стримано відповів: "На жаль, немає. Але для Вас, мосьє, ми можемо розлютити свійську". У 9 класі, вивчаючи сонети Ф. Петрарки, варто зробити емоційно-інтригуючий вступ. Як часто доля людини залежить від збігу обставин, фатуму. Сьогодні ми починаємо вивчати творчість французького письменника Франческо Петрарки, а можна було б сказати не французького, а італійського, якби... на початку XIV ст. у Флоренції не вибухнула одна із політичних бур, що нерідко спалахували через чвари між місцевими аристократами. З міста, разом з Данте, який був засуджений на вигнання, втікає син приятеля Данте Петраккалло ді Паренцо. Вони зупинилися в маленькому містечку Ареццо. Паренцо дуже хотів повернутися на батьківщину. Робив це і за допомогою мирних переговорів, і за допомогою зброї. А тим часом його молода дружина у понеділок 20 липня 1304 року народила сина, якому судилося стати видатним поетом Франції. Це і був Франческо Петрарка. Пізніше, мабуть, італійцям було прикро усвідомлювати, як вони втратили письменника світового рівня. Прийомів викликати здивування в учнів, а отже, стимулювати їхню мисленнєву діяльність, — безліч. Ось ще кілька з них. Проведення паралелей між текстом виучуваного твору і відображенням його засобами сучасного кіно.
Не секрет, що багато учнів дивляться телесеріали, мелодрами за жанром. У 10 класі вони мають отримати знання про цей жанр. Тож під час вивчення роману Ч. Діккенса "Пригоди Олівера Твіста" ставлю завдання: знайти у творі елементи мелодрами. З яким захопленням учні це роблять! Вони самостійно доходять висновку, що персонажі як в романі, так і в серіалах дуже чітко поділяються на позитивних і негативних, сюжет у них побудований навколо таємниці, на долю головних героїв обов'язково випадають тяжкі випробування, але кінець, наче в казці, завжди щасливий. Таке зіставлення допомогло учням закріпити знання про жанр мелодрами, заглибитись в ідейно-художній зміст твору, що вивчається. І дуже важливо тут ще те, що вони самі відзначили: сюжети телевізійних серіалів мають вторинний характер, всі ці плаксиві історії про рабинь Ізаур паразитують на класиці, еклектично її копіюють. Цікаво, що інтерес до перегляду згаданих серіалів у моїх вихованців поступово спадає.
Зіставлення різних варіантів перекладу одного і того самого твору. Це можна зробити на уроці за віршем Гете "Лісовий цар". Уже повідомлення того факту, що є три різні варіанти перекладу цього твору, викликає здивування, а отже, і цікавість до цих перекладів. Зіставлення текстів "Лісового царя" в інтерпретації В. Жуковського (російською мовою), М. Рильського та Б. Грінченка (українською мовою) відбувається активно, з цікавими спостереженнями, з обгрунтуванням власної думки. Створення проблемної ситуації, інтриги. Під час вивчення у 10 класі роману Л. Толстого "Анна Кареніна" учитель зазначає, що після виходу у світ цього твору на письменника "посипались" листи обурених читачів: "Чому такий сумний фінал твору?" Автор на них відповів так: "Я і сам не знав, що Анна Кареніна кинеться під потяг". Учням слід з'ясувати, чому так відповів Л. Толстой. Для цього десятикласники мають спертися на свій життєвий досвід і (можливо, за допомогою вчителя) пояснити, що письменник створив такий тип людського характеру, який по-іншому вчинити не міг. Зосередження уваги на художній деталі. Під час вивчення повісті Оноре де Бальзака "Гобсек" учитель зупиняється на такій характеристиці героя: "...очі лихваря були жовті, як у куниці, майже без вій і боялися світла" — та пропонує дев'ятикласникам висловити свої міркування про нього. Тут слід підкреслити, що жовтий колір здавна асоціювався з кольором диявола; куниця — це вертка і хитра тварина. А те, що Гобсек боявся світла, вказує, що його душа огорнена сутінками, адже саме очі — дзеркало внутрішнього світу людини.
