Роботи членів гуртка «Таїна художнього слова» (Керівник гуртка – Харламова К.Г.)

Кравченко Вероніка, 9 клас

Всесильний біль – глибинна, темна вічність.

Глибинна вічність – це хвилини тихої самотності.

Ось так за межами досяжного, за крок до вольності

Я розумію жах пізнань себе – шляхів тягуча безграничність.

В морях моїх очей давно вже сіль травою поросла,

Високою травою поросла...

                                  й напівпрозорим привидом досередини вкрилась.

Ти не дивись, душа над видимим так гордо вознеслась,

А над невидимим вона зламала крила, як Ікар скалічилась,...

Та, слава Богу, не розбилась...

Фальшиві люди скрізь, бо йде війна за право жити,

Але що не кажіть, а варто вірити, надіятись, любити...

Бо хто посмів би нас таких зневір на світ цей породити?

Осіння казка

Осінь завжди полонить мене своїми дивовижними фарбами. Хто ж не був зачарований її безмежною красою? Своїми мелодіями, кольорами осінь викликає в моїй душі найтепліші почуття.

 Щороку восени я приходжу в ліс  і кожного разу дивуюся красі.  Особливо  коли сонячне проміння гуляє  між деревами, листя, немов зачароване, танцює, розлітається при найменшому подиху вітру. Це казка! Осінь – це неймовірна пора року, яка поєднує в собі красу природи.  Багатобарвність осені, її фантазії  захоплюють мене і відносять у безмежний світ краси.  Я дуже люблю дивитися на різнокольорове листя, воно,  ніби маленькі кольорові миші, бігає, грається, танцює. Осінь жива і весела.  Я дивуюся безмежною широтою її образів, і дивне почуття охоплює мене: у  світі є лише я та осінь. Вона буває тепла і привітна , а буває холодна та сувора. Осінь різна, але кожного разу прекрасна.